Господиня.  І вже зірки на небі посходили, і місяченько світить лено, а дівчат десь немає, і хлопців не чути, лише вітруган завіває. А що, як не прийдуть? Яка ж то мати відпустить свою дитину в таку негоду? А було колись: сніг мете, мороз тріщить, а ми йдемо, бо долю нашу лише в цю ніч, раз на рік можна відгадати. От і кажуть у народі: “Як Андрія наступає, дівка долю виглядає!”
(Стукіт, грохіт).