16:57 Сценарій заходу до Дня виведення військ з Афганістану | |
Сценарій виховного заходу «Афганістан - мій біль, моя пекуча пам’ять» Ведучий 1. Доброго дня, шановні ветерани –афганці, дорогі гості, всі присутні у цій залі. Сьогодні ми зібралися, щоб вшанувати учасників війни в Афганістані. Ми раді вітати на заході ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Відео про Афганістан. На його фоні учень у війсьвової формі читає вірш. 1 учень Хто ж відповість? Як захлинався бій останній І ущухав вогонь атак, Упав юнак в Афганістані – Двадцятирічний мій земляк. Упав, з очей спадали зорі, Темніла неба пелена… О, Боже мій, що тільки творить Людьми придумана війна! Війна в наш дім проникла тихо, Згасивши тисячі життів, І залишила біль і лихо – Печалі вдів і матерів. Хто ж відповість за юні долі, У крові викупаний стяг? Коли і як приспати болі В людських знівечених серцях?.. А, може, скажуть кладовища Устами жалібних троянд, Чом дев’ять літ там юність нищив для нас чужий Афганістан? Ведучий 2. З давніх-давен український народ підтримує священну традицію – вкарбовувати у свідомість прийдешніх поколінь пам’ять про бойові подвиги кращих синів і дочок, які сповна виконали свій військовий обов’язок. Ведучий 1. Афганістан… Уже більше 20 років у нашій свідомості прописалося це слово не як географічна назва далекої мусульманської країни, а як синонім людського лиха, справжнього людського пекла. Україна втратила близько 4 тисяч молодих хлопців, 6 тисяч стали інвалідами, ще 72 залишились у полоні або пропали безвісти. Відео День в історії Ведучий 1 15 лютого 1989 року для багатьох став днем, коли скінчився рахунок втратам наших солдатів, службовців. Важкий, сумний підсумок. Багато матерів і батьків не дочекалися своїх синів, котрі не сказали -- «Мамо, я живий...». Ведучий 2 Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю загиблих наших земляків, воїнів-інтернаціоналістів, які не повернулися живими до батьківських осель. Не дочекалися батьки нашого односельця Володю Куценка та колишнього учня нашої школи Олександра Бондаренка. Ведучий 1 Хвилина мовчання… Пекуча й терпка як сльоза. Хвилина мовчання – В ній наша любов воскреса. Навік в нашім серці Безсмертних імен цих звучання Хвилина мовчання… Ведучий2 .Прошу вшанувати пам’ять загиблих хвилиною мовчання. (метроном) Виходить дівчина у чорній хустці.
ПАМ'ЯТЬ Тут у кутках нема ікон, Нема й «добра». Де ж його взяти? Відбивши синові поклон, Схилилась над портретом мати. Низенька хатка у селі, Старий диван і лавка в сінях. Портрети сина – на столі, А батька й матері – на стінах. Бабуся в хаті зустріча – Худа «афганка», майже сива, (Її народ так велича За Толю, хлопчика, за сина). Дитина Божа був синок, З ним стільки щастя пережито! Розумний, сильний, як дубок,- В Афганістані його вбито. На Черепівськім цвинтарі Його військові поховали. Дещицю рідної землі Ім’ям загиблого назвали. А камінь той, що край села, Вже сльози матері зросили: - За що? Навіщо і чому Мого синочка загубили? Все розуміє, а пита… Холодний камінь… що він скаже? Будь проклята війна ота! А вбивцю хай Господь накаже! Ведучий 1. Чимало лiт минуло вiдтодi, як вивели з Афганiстану радянські війська, але рани цiєї війни кровоточать i досi. Не можуть матерi забути загиблих та покалiчених синiв, а дружини та дiти своїх чоловiкiв i батькiв. Ми маємо знати про страшнi подiї безглуздої афганської вiйни i пам’ятати, що і серед нас живуть люди, якi в 20-30 рокiв стали свiдками й учасниками воєнних подiй. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом. Презентація Ведучий 2. Війна безжально перекреслила тисячі молодих життів, переінакшила надії, плани, понівечила тіла і долі. Але разом з тим, серед страшних небезпек, вогню, крові, нелюдського напруження – ви мужніли і загартовувались. Ведучий Солдатам афганцям з нашого села випав щасливий квиток – їм випало жити. Вони повернулись до рідного дому, впорядковують рідну українську землю. Кожен із них нагороджений орденами і медалями. Кожен із них найкраще розуміє цінність людського життя і сутність мирного існування, кожен знає як боляче оплакувати втрати, кожен із них чесний перед власною совістю і світлою пам’яттю. Для кожного з них нагороди Батьківщини є незабутньою пам’яттю про суворі дні війни, про безкорисливу дружбу і вірність військовому обов’язку. Ведучий 2. До слова запрошуємо __________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Ведучий 2 15 лютого - особливий день для афганців. Цього дня закінчилась нарешті війна. Щороку ветерани афганської війни відзначають останній день виведення радянських військ з Афганістану. Вони пройшли пекло цієї війни і не поповнили списки загиблих. Вони і є тією пам’яттю, що пише історію. Ведучий 1 Шановні воїни-інтернаціоналісти, ми пишаємося вами, горді тим, що поруч із нами живуть такі мужні, відважні, рішучі чоловіки. Здоров’я вам, сімейного благополуччя і пам’ятайте, що час - найкращий лікар для душі і тілесних ран. Джерела 2. http://library-buryn.org/2011-02-13-07-54-53/336-l-r-
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |